Сергій Мартинчук разом із дипломатичними представниками двох європейських країн взяли участь в урочистому заході з нагоди відзначення 154-ї річниці Січневого повстання
22 січня 2017 року, представник Президента у Печерському районі Сергій Мартинчук, посол Республіки Польша в Україні пан Ян Пєкло, посол Литовської Республіки в Україні пан Марюс Януконіс, директор Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» Оксана Новікова-Вигран, представники духовенства та громадськість взяли участь в урочистості, присвяченої 154-ї річниці Січневого повстання. Фотозвіт.
Урочистий захід відбувся на місці розстрілу командирів польських загонів Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», що в Києві.
Учасники церемонії вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих, а представники духовенства провели коротку панахиду в пам’ять за померлими.
Інформаційна довідка:
Cічневе повстання - польське національне визвольне повстання 1863–1864 років проти панування Російської імперії. Разом з поляками у повстанні взяли участь литовці, білоруси й українці.
В ніч з 21 на 22 січня 1863 року почалось повстання на території всієї Польщі проти російської влади за відродження Речі Посполитої, котра втратила свою незалежність, та була поділена між Росією, Австрією та Пруссією в кінці XVIII століття.
Причиною повстання стало прагнення передової частини польського суспільства здобути національну незалежність і відновити державність. Приводом до повстання став черговий рекрутський набір. Центральний національний комітет, оголосив себе національною владою - Жондом Народовим - видав декрети про наділення селян землею та про відміну феодальних повинностей.
Озброєні частіше всього мисливськими рушницями, косами, повстанські загони вели партизанську боротьбу, наносили несподівані удари по невеликим групам царських військ, змушуючи їх відходити до великих міст, залишаючи в руках повстанців значну частину території.
Весною 1863 року проти царизму піднялись Білорусія, Правобережна Україна та Литва. Підготовкою повстання на Україні керував Провінційний комітет на Русі, що отримував директиви від Центрального комітету у Варшаві. Керівником Провінційного комітету був Ісідор Коперницький. Комітет розробив план своєї діяльності, передбачавший підготовку повстання у всіх 36 повітах Київської Волинської та Подільської губерніях. В самому Києві підготовку повстання очолив Владислав Рудницький та Ромуальд Ольшанський.
На Україні повстання почалось в ніч з 26 на 27 квітня 1863 року. В план повстання входила організація пунктів збору для повстанців з губерній. Головним пунктом збору, де могла формуватись повстанська армія, було обрано м. Овруч в Волинській губернії. Але дані про пункти збору потрапили до рук поліції ще за два місяці до початку повстання.
Першим вийшов загін з Києва чисельністю близько 500 чоловік. Сили були нерівними, повстанці погано озброєні та нечисленні, що призвело до поразки. В Київській губернії були розбиті загони В.Рудшщького, Р.Ольшанського, Г.Шарамовича, С.Тарасовича.
Загін Владислава Рудницького - керівника повстання в Київській губернії був розбитий царськими військами 1 травня 1863 року біля села Верхолісся (Радомишльський район).
В полон потрапили - В.Рудницький, Р.Ольшанський, Г.Шарамович та інші керівники повстання.
В Київській фортеці розмістили більше 3 тисяч повстанців. З метою їх розміщення за розпорядженням командуючого військами була створена спеціальна комісія, котра розробила програму по переоблаштуванню оборонних споруд Київської фортеці у слідчі ізолятори.
Слідчі комісії працювали до кінця 1867 року, за цей час в Києві винесли вирок 3 100 особам.
На території Київської фортеці були страчені командири повстанських загонів, що діяли на Правобережжі: Адам Зелинський, Владислав Тадеуш Раковський, Платон Крижанівський, Ромуальд Ольшанський, Адам Дружбацысий, а інші учасники були відправлені на каторгу або на заслання.