Термін "насильство проти жінок" означає будь-який акт насильства, що базується на статевій приналежності, який завдає або може завдати жінкам, проти яких він направлений, шкоду або страждання фізичного, сексуального або психологічного характеру; сюди ж слід віднести загрози здійснення подібних актів, примус, безпідставне позбавлення волі, незалежно від того, чи стосується це сфери суспільного або особистого життя. Це визначення включає, окрім іншого, таке:

а.) насильство в сім'ї або родині, означає, серед іншого, фізичну і психічну агресію, зловживання емоційного і психологічного характеру, зґвалтування, сексуальне насильство, інцест, зґвалтування члена подружжя, постійного або випадкового партнера, співмешканця, злочини, що здійснюються в ім'я честі, пошкодження жіночих статевих органів, а також інші традиційні дії, що завдають жінкам значної шкоди (як, наприклад, примусовий шлюб);

b.) насильство, що виникає в ґендерному суспільстві, зокрема, серед іншого, зґвалтування, сексуальне насильство, сексуальне домагання і залякування на робочих місцях, в різного роду установах або в інших місцях, торгівля жінками з метою сексуальної та економічної експлуатації, а також сексуальний туризм;

c.) насильство, що здійснюється або допускається державою або державними службовцями;

d.) порушення прав людини жінок в ситуації торгівлі жінками з метою сексуальної та економічної експлуатації.

     Насильство проти жінок залишається недостатньо вивченим феноменом. Слід згадати також про прихований характер насильства: з проведених в різних країнах досліджень випливає, що кількість заявлених і зареєстрованих випадків насильства, незалежно від форми, значно нижча за реальну кількість злочинів;

      На підставі проведених досліджень і зібраної інформації можна виділити декілька основних рис феномена насильства. Перший — його загальний характер: насильство проти жінок зачіпає всі країни і всі сфери суспільства. Воно стосується людей різного віку, етнічного походження і релігії, незалежно від їхньої професії, сімейного стану або їх приналежності до конкретної національної меншини.

      Насильство може набувати різні форми: вербальну, фізичну, сексуальну, психологічну, економічну або моральну. Воно може здійснюватися в сім'ї, родині або в ширшій громаді. Певні економічні проблеми, що породжують безробіття або бідність, політичні кризи або збройні конфлікти, які викликають масштабну міграцію, можуть мати посилюючий вплив, коли жінки, опинившись в нестійкому положенні, часто стають найбільш вразливою мішенню для насилля.

     Ці причини підштовхнули розглядати, головним чином, насильство, жертвами якого є жінки, звертаючи, проте, увагу на насильство, що здійснюється відносно неповнолітніх осіб чоловічої статі, зокрема, в рамках насильства в сім'ї або родині. Таким чином, деякі положення Платформи дій стосуються також заходів, направлених на дітей-жертв насильства.

    Проведені дослідження показали, що жінки піддаються насильству, незалежно від їхнього соціального походження. Для потерпілих будь-яке насильство відкладає відбиток на їхньому фізичному та/або психічному стані, а деякі форми зловживання можуть мати тривалі наслідки, навіть протягом всього життя.

    Переважно, насильство, якому піддаються жінки і діти, скоюють чоловіки. Проте іноді насильницькі дії і насильство здійснюють жінки, і ця проблема потребує вирішення. Міжнародні дослідження також показали, що жінки частіше зазнають насильства з боку чоловіків, яких вони добре знають, зокрема, з боку родичів або партнерів; проте в деяких випадках це можуть бути незнайомі або невідомі чоловіки.  Типи відносин, що існують між потерпілими та їх кривдниками, а також ситуації, в яких виявляється насильство проти жінок, численні і різноманітні. Акти насильства можуть здійснюватися членами сім'ї, теперішнім або колишнім партнером, іншими родичами і друзями, знайомими (включаючи колег та клієнтів), особами, що займають, на тих або інших правах, домінуюче положення (включаючи начальників, керівників, лікарів, терапевтів, персонал з догляду за хворими, служителів культу, релігійних керівників, викладачів, співробітників міліції, службовців різних установ) та незнайомцями. Зазвичай, акт насильства здійснюється однією особою, проте досить часто зустрічаються випадки, коли це правопорушення здійснюється декількома особами.

     Держава є основним учасником протидії насильству, і органи державної влади повинні сприяти створенню обстановки неприйняття насильства, вживаючи необхідних заходів та створюючи систему захисту жертв і запобігання насильству. З цією метою текст Платформи дій визначає і пропонує ряд заходів і ініціатив, які зможуть надалі прийнятися і реалізуватися.